ВИЯВИ МІЖТЕКСТОВИХ ЗВ’ЯЗКІВ У НАВЧАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

У статті розглядається проблема міжтекстових зв’язків у навчально-педагогічному дискурсі. Теоретико-методологічною базою дослідження слугують наукові праці зарубіжних науковців і лінгвістів пострадянського простору, які розглядають міжтекстові зв’язки з позицій теорії діалогічності М. М. Бахтіна. Під час проведення дослідження було задіяно загальні методи (описовий та аналітичний) і спеціальний метод лінгвістичної абстракції. Матеріалом дослідження є сучасний навчально-методичний комплекс для вивчення англійської мови на середньому етапі навчання Focus 1, 2, 3, 4.

Метою наукової розвідки є уточнення поняття інтертекстуальності, визначення її ролі в навчальному тексті й аналіз основних виявів інтертекстуальності в підручнику з англійської мови. Навчально-методичний комплекс розглядається з позиції «надтексту», в якому весь неоднорідний навчальний матеріал пов’язаний змістовно і ситуативно. Інтертекстуальність у навчальному тексті безпосередньо пов’язана з категорією адресатності, забезпечує діалогічний зв’язок з іншими текстами, актуалізує прецедентність навчального тексту, вибудовує міжпредметні зв’язки, сприяє формуванню соціокультурної компетентності учнів. У статті розмежовуємо поняття внутрішньої та зовнішньої інтертекстуальності.

У структурі підручника маркерами внутрішньої інтертекстуальності виступають прецедентні імена, висловлювання, ситуації, різножанрові тексти. З’ясовано, що сфери-джерела запозичення прецедентних імен обмежуються соціальною сферою і сферою мистецтва; прецедентні висловлювання представлені повними цитатами, прислів’ями та приказками; прецедентні ситуації висвітлюють події національної та/або універсальної важливості; прецедентні тексти представлені автентичними адаптованими уривками різних жанрів. Невербальними засобами вияву інтертекстуальності є схеми, таблиці, діаграми, художні зображення.