СТРАТЕГІЇ ДОСЯГНЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ ФІЛЬМІВ

Анотація

У статті досліджується специфіка кіноперекладу як особливого виду аудіовізуального перекладу (АВП). Метою роботи є виявлення особливостей взаємодії вербальних та невербальних компонентів у процесі створення українських субтитрів та закадрового озвучення. Для досягнення мети було використано комплекс методів: описовий метод, порівняльний аналіз оригіналу та перекладу, а також мультимодальний аналіз за моделлю Йінг-Тінг Чуанга.

Основні тези дослідження ґрунтуються на тому, що АВП є поліфонічним процесом, де перекладач працює не лише з текстом, а й зі звуковими ефектами, зображенням та атмосферою відео. Автор розглядає різні види АВП, зокрема субтитрування, яке визначено як інтермодальна форма перекладу через перехід зі звукового носія на письмовий, та закадрове озвучення (псевдодубляж), що є більш економним у порівнянні з повним дубляжем.

У ході дослідження отримано такі результати: встановлено, що візуальний ряд безпосередньо впливає на вибір перекладацьких стратегій. Зокрема, аналіз стоп-кадрів фільму «Хто я?» показав, що при субтитруванні доцільно використовувати компресію тексту для полегшення сприйняття, тоді як у закадровому озвученні пріоритетом є передача емоційного стану персонажів через інтонацію та функціонально еквівалентну лексику. Виявлено типові помилки у відтворенні реалій та емоційних часток у субтитрах, що призводять до викривлення прагматичного змісту.

Висновки підтверджують, що еквівалентність аудіовізуального продукту – це не лише лінгвістична відповідність, а й адекватний зв’язок між вербальними та невербальними структурами. Перекладач повинен враховувати вплив усіх модусів (молення, музика, зображення), оскільки вони утворюють єдине семіотичне ціле.