АНТРОПОЛОГІЧНИЙ КОД РОМАНУ ДЕЛІЇ ОВЕНС “ТАМ, ДЕ СПІВАЮТЬ РАКИ” ТА ОДНОЙМЕННОЇ ЕКРАНІЗАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.31861/gph2026.858-859.280-291Ключові слова:
антропологія, жанр, наратив, хронотоп, екранізаціяАнотація
Статтю присвячено аналізу антропологічного коду роману Делії Овенс (1949) “Там, де співають раки” (Where the Crawdads Sing, 2018) та однойменної екранізації режисерки Олівії Ньюман (2022). У поетикальному розрізі еконаративності цей текст розглядається у літературознавстві вперше. У розвідці окреслено антропологічні засади дослідження, що інтерпретує людину, її поліаспектну сутність і взаємодію зі світом (людей, природи, тварин, речей). Роман Д. Овенс представлено у літературознавчому дискурсі; відтак текст “Там, де співають раки” розглянуто крізь призму автобіографічного досвіду авторки, що вплинув на багатовекторну проблематику роману і герменевтику задуму, що оприявнюється у поетиці заголовку. Зокрема, виразно окреслено теми виживання, самотності, дитячого булінгу, аб’юзивних стосунків, расової сегрегації, проблеми інакшості, посттравматичного синдрому, навчання, творчості, любові. Проте, конфокальною виступає проблема взаємодії людини і природи. Виокремлено антропологічні коди, що найяскравіше оприявнюються у площині образотворення і тропологічності, як у романі, так і у фільмі. Хронотопний образ боліт (маршів) охарактеризовано як центральний образ, що аргументує специфічний еконаратив роману, оскільки устрій природи постає важливим аксіологічним критерієм (моделлю) взаємодії людей у суспільстві. Основою жанрової матриці і роману, і фільму визначено детектив, з усіма відповідними жанровими кодами. Жанрова поліморфність аргументується імплікацією ознак сімейного, любовно-психологічного роману, роману-становлення, екороману. Проте провідним наративним стрижнем постає еконаративність, що оприявнюється як справжня ода природі та природній людині. Образ Каї проаналізовано як зразок природної людини (за Ж. Руссо), чий комунікативний зв’язок з екосистемами реалізується через свободу і почуття.
Завантажити
Посилання
Ananthi, M., & Vanitha, S. (2022). The Amalgamation of Human and Natural World: A Study of Delia Owens’ Novel Where the Crawdads Sing. ShodhKosh: Journal of Visual and Performing Arts. Vol. 3. No. 2 SE. P. 55–61. https://dx.doi.org/10.29121/shodhkosh.v3.i2SE.2022.257
Baskar, B. (2013). Kako geografi, antropologi in literarni teoretiki pripovedujejo o prostorskem obratu. Primerjalna književnost. [How geographers, anthropologists, and literary theorists narrate the spatial turn]. Vol 36. No. 2. P. 27–42. https://ojs-gr.zrc-sazu.si/primerjalna_knjizevnost/article/view/6233/5892
Carley, A., & Swirsky, J. (2023). Exploring Physical Cognitive Adolescence in Where the Crawdads Sing. PSI CHI: Psychology Pop Culture Corner Series. https://www.psichi.org/blogpost/987366/487078/Exploring-Physical-and-Cognitive-Adolescence-in-Where-the-Crawdads-Sing.
Grimsley, R. (1978). Jean-Jacques Rousseau, Philosopher of Nature. Royal Institute of Philosophy Supplements. Vol. 12. P. 184–198. https://doi.org/10.1017/S0080443600002648
Heidegger, M. (2010). Being and Time. N.Y.: State University of New York Press. 512 p.
Howarth, W. (1996). Some Principles of Ecocriticism. The Ecocriticism Reader: Landmarks in Literary Ecology, edited by Glotfelty C. and Fromm H. University of Georgia Press. P. 69–91.
Iser, W. (1993). Prospecting: From Reader Response to Literary Anthropology. JHU Press. 316 p.
Kimura, M. (2019) An ecological allegory in Delia Owens’ Where the Crawdads sing. ResearchGate.https://www.researchgate.net/publication/337443639_An_ecological_allegory_in_Delia_Owens%27_Where_the_Crawdads_Sing
Marshall, I., & Simpson, M. (2009). Introduction: Ecopoetics and the Eco-Narrative. Interdisciplinary Literary Studies. Vol. 10. No. 2: Ecopoetics and the Eco-Narrative. P. 1–4. https://www.jstor.org/stable/41210014
Musiy, V. (2023). Motyv poshukiv pidlitkom identychnosti v sytuatsiyi totalʹnoyi samotnosti v suchasniy literaturi. [The motif of an adolescent’s search for identity in a situation of total loneliness in contemporary literature]. Scientific Papers of TNU named after V. I. Vernadskyi. Series: Philology. Journalism. Vol. 34 (73). No. 1. Part 2. P. 108–112. https://doi.org/10.32782/2710-4656/2023.1.2/17
Mydryhan, V., Huychuk, L., & Tychinina, A. (2024). Poetyka romanu D. Owens ‘Tam, de spivayut raky’ kriz pryzmu avtobiohrafichnoho dosvidu. [The poetics of Where the Crawdads Sing by Delia Owens through the prism of autobiographical experience]. "Platon meni druh, ale istyna dorozhcha": collection of scientific papers with Proceedings of the II International Youth Conference. Chernivtsi National University. P. 184–187.
Oleshko, A. (2016). Ekokrytytsyzm yak napryamok literaturnykh doslidzhenʹ. [Ecocriticism as a field of literary studies]. Elektronnyy repozytariy Sumsʹkoho natsionalʹnoho ahrarnoho universytetu. http://repo.snau.edu.ua/handle/123456789/4204
Owens, D. (2018). Where the Crawdads Sing. New York : G.P. Putnam’s Sons. 382 p.
Ricœur, P. (2002). Sam yak inshyy [Oneself as Another], Kyiv : Dukh i litera. 458 р.
Riley, J. E. (2009). The Eco-Narrative and the Enthymeme: Form and Engagement in Environmental Writing. Interdisciplinary Literary Studies. Vol. 10. No. 2: Ecopoetics and the Eco-Narrative. P. 82–98. https://www.jstor.org/stable/41210021.
Stibbe, A. (2024). Econarrative. Ethics, Ecology, and the Search for New Narratives to Live by. Bloomsbury Publishing. 288 p. https://www.bloomsbury.com/uk/econarrative-9781350263116/.
Tarnashynsʹka, L. (2009). Literaturoznavcha antropolohiya: novyy metodolohichnyy proekt u dzerkali filosofsʹkykh analohiy. [Literary anthropology: a new methodological project in the mirror of philosophical analogies]. Slovo i Chas. No. 5. P. 48–61.
Watkin, C. (2015). Michel Serres’ Great Story. From Biosemiotics to Econarratology. SubStance. Vol. 44. No. 3. ISSUE 138: Intermedialities. P. 171–187. https://www.jstor.org/stable/24540844.
Where the Crawdads Sing (2022). Film, directed by Olivia Newman. https://www.imdb.com/title/tt9411972/
