Реєстр збитків для України (RD4U): порівняльно-правовий аспект

Анотація

У статті здійснено ґрунтовний порівняльно-правовий аналіз міжнародних репараційних механізмів, у межах якого особливу увагу приділено новітній цифровій інституції – Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України (RD4U). Досліджено передумови створення Реєстру крізь призму резолюцій Генеральної Асамблеї ООН та Комітету міністрів Ради Європи, які сформували унікальну нормативну базу цього часткового органу. У роботі доведено, що RD4U функціонує як спеціалізований цифровий інструмент попередньої фіксації доказів і документування втрат, який свідомо позбавлений юрисдикційних повноважень щодо прямого присудження виплат або встановлення кримінальної чи міжнародно-правової відповідальності. Автором детально зіставлено ключові інституційні параметри української моделі (характер мандата, джерела фінансування, коло суб’єктів та форми сатисфакції) із класичними історичними прецедентами: Компенсаційною комісією ООН, Еритрейсько-Ефіопською претензійною комісією та Комісією з майнових претензій у Боснії і Герцеговині. Окрему увагу в дослідженні приділено аналізу фінансової стійкості попередніх репараційних циклів. Зокрема, на прикладі наслідків реалізації Дейтонських угод продемонстровано, що фінансування відновлення виключно за рахунок добровільних донорських внесків чи виснажених національних бюджетів неминуче призводить до нівелювання гарантій потерпілих, перетворюючи державні зобов'язання на декларативну «мертву норму». У висновках аргументовано, що для забезпечення реальної справедливості для України необхідно відійти від обмежених моделей минулого та законодавчо закріпити механізм безумовного стягнення репарацій за рахунок заморожених суверенних активів держави-агресора, який має стати наріжним каменем майбутнього міжнародного компенсаційного процесу.