До питання міжнародно-правових гарантій захисту персональних даних в умовах гібридної війни

Анотація

У статті досліджується комплексна проблема захисту персональних даних людини в умовах сучасних збройних конфліктів, зокрема крізь призму концепції гібридних війн. Актуальність дослідженої теми зумовлена швидкими темпами цифровізації, удосконаленням технологій штучного інтелекту та активним впровадженням їх у військову сферу, що зумовлює докорінні зміни у методах та засобах ведення воєнних дій, а також власне меті збройного конфлікту. На сьогодні інформаційний вплив та психологічний тиск на населення ворожої сторони, які не завжди супроводжуються безпосереднім збройним нападом, набувають статусу невід’ємної складової будь-якого військового конфлікту ХХІ століття. У ході дослідження проаналізовано концепцію гібридної війни, яка розкривається через сукупність таких характерних рис як асиметричність, масштабне залучення недержавних суб’єктів, латентність, поєднання засобів військової і невійськової боротьби та інших.

Особливу увагу приділено ролі генеративного штучного інтелекту в контексті зростання кіберзагроз. Зосереджено увагу на тому, що несанкціонований доступ до персональних даних осіб у ході збройного конфлікту дозволяє його сторонам здійснювати точковий психологічний вплив на групи населення чи окремих осіб, маніпулювати суспільною думкою через поширення дезінформації та «дипфейків», а також застосовувати незаконну фільтрацію та терор щодо населення.

Здійснено аналіз чинної міжнародно-правової бази щодо охорони персональних даних в умовах конфлікту. Досліджено положення міжнародного гуманітарного права, зокрема положення IV Женевської конвенції 1949 року. Встановлено, що норми МГП не містять спеціальних положень для захисту оцифрованої інформації, а серед дослідників досі тривають дискусії щодо визнання цифрових даних «цивільним об’єктом», що значно ускладнює кваліфікацію дій ворога у кіберпросторі як порушення міжнародного гуманітарного права.

Досліджено положення спеціальних міжнародних актів, які регулюють питання захисту даних. Визначено, що передбачена ними можливість відступу від окремих зобов’язань у даній сфері може призводити до зловживань держав, прихованих за необхідністю забезпечення національної безпеки та оборони. Зазначено, що міжнародне право прав людини через положення міжнародних актів та прецедентну практику ЄСПЛ встановлює загальні гарантії щодо дотримання критеріїв законності, суворої необхідності та пропорційності при втручанні у право людини на захист персональних даних.