Формотворчий потенціал сучасних медій в просторі культури нового типу
DOI:
https://doi.org/10.31861/mediaforum.2024.15.288-303Ключові слова:
медії, медіакультура, культура нового типу, соціальні комунікації, інформаційний контентАнотація
Сучасні медії існують у певному комунікативному просторі, зумовлені його специфікою та відображають його стан. Мета дослідження полягає у вивченні впливу новітніх медій на суспільну свідомість, формування культури нового типу та її ціннісних трансформацій. Ретроспективний погляд на розвиток медій дає підстави стверджувати, що сучасні медії є як засобом формування культури нового типу, так і самі трансформуються відповідно до запитів часу. Ідеться про взаємозалежність та взаємозумовленість продукування, циркуляції, засвоєння й застосування інформації / знання, типу комунікацій та формування культури нового типу. Медіакультура в системі нових інформаційних процесів набуває нових рис і впроваджує нові естетичні та ціннісні характеристики в культуру загалом, здійснюючи соціально-перетворювальну репрезентацію реальності.
Автори підкреслюють, що бурхливий розвиток і трансформація масової комунікації, повсякденних комунікативних практик, становлення соціальних мереж, розгортання потенціалу цифрових медій, розширення медіапростору формує нові горизонти можливостей та створює нові виклики, пов’язані з постійною потребою опановувати нову реальність, докорінно змінює соціокультурну ситуацію. Історично синхронною інформаційному суспільству є відповідно культура сучасності, значною мірою сформована / сконструйована саме завдяки розвитку сучасних медій. Нові медії трансформують медіакультуру, вони впливають не лише на традиційні засоби передавання інформації, а й на весь спектр соціальних комунікацій, змінюючи їхні форму та зміст, а також впливаючи на повсякденне життя, культурну, мовну, політичну, економічну, когнітивну й інші сфери людської діяльності. На перспективу залишається актуальним подальша розробка і поглиблення проблеми впливу сучасних медій на трансформування медіакультури і ґрунтовне опрацювання методологічних засад окреслених проблем.
Завантажити
Посилання
Bayda, I. 2024. “Mediakulʹtura yak fenomen informatsiynoho suspilʹstva”. Fine Art and Culture Studies. 1: 151–156.
Habermas, Y.1996. “Komunikatyvna diya i dyskurs – dvi formy povsyakdennoyi komunikatsiyi”. Per. z nim. L. Sytnychenko. Pershodzherela komunikatyvnoyi filosofiyi. Kyyiv: Lybidʹ: 84–91.
Hryhorova, Z. 2017. “Novi media, sotsialʹni media, sotsialʹni merezhi – iyerarkhiya informatsiynoho prostoru”. Tekhnolohiya i tekhnika drukarstva. 3 (57): 93–100.
Hrytsenko, O. 2006. “Ukrayinsʹki ZMI v konteksti hlobalʹnykh protsesiv na pochatku KHKHI stolittya”. Ukrayina na shlyakhu do Yevropy. Kyyiv: Etnos: 265–380.
Dobronosova, Y. 2017. “Ekzystentsialʹni aspekty samozdiysnennya v konteksti suchasnoho rozmayittya media”. Aktualʹni problemy filosofiyi ta sotsiolohiyi. 16: 29–32.
Zrazhevsʹka, N. 2013. “Novi media i novi formy komunikatsiyi v mediakulʹturi”. Aktualʹni pytannya masovoyi komunikatsiyi. 14: 70–75.
Kyrychenko, V. 2024. “Sotsialʹno-psykholohichni umovy poyavy «homo virtualis» v umovakh informatsiynoho suspilʹstva”. Zhurnal sotsialʹnoyi ta praktychnoyi psykholohiyi. 3: 75–79.
Kyslova, O., Berdnik, K. 2015. “Novi media yak komunikatyvni tekhnolohiyi XXI stolittya: naslidky merezhevizatsiyi ta intelektualizatsiyi komunikatsiy”. Sotsialʹni tekhnolohiyi: zarady choho? Yakym chynom? Z yakym rezulʹtatom?: monohrafiya / Kolektyv avtoriv, nauk. red. V. I. Podshyvalkina. Odesa: Odesʹkyy natsionalʹnyy universytet imeni I. I. Mechnikova: 277–288.
Lysynyuk, M. 2020. “Mediakulʹtura: sutnisni osoblyvosti i funktsiyi”. Pytannya kulʹturolohiyi. 36: 38–48.
Orokhovsʹka, L. 2015. Mediakulʹtura u dzerkali filosofiyi istoriyi. Kyyiv: Tsentrodruk. 333 s.
Orokhovsʹka, L. 2017. “Transformatsiyi suspilʹnoyi svidomosti pid vplyvom novitnikh informatsiyno-komunikatsiynykh tekhnolohiy”. Visnyk NAU. Seriya «Filosofiya. Kulʹturolohiya», 2: 26–30.
Sorokina, H. 2020. Komunikatyvne povidomlennya yak zasib konstruyuvannya sotsialʹnoyi realʹnosti. URL: http://repository.hneu.edu.ua/bitstream/123456 789/23450 /1/tezis_sorokina.pdf.
Tansʹka, L. 2021. “Kulʹturolohichni vymiry funktsionuvannya mediakulʹtury na postradyansʹkomu prostori”. Pytannya kulʹturolohiyi. 37: 202–210.
Trach, YU. 2016. “Novi informatsiyni tekhnolohiyi ta informatsiyna kulʹtura v hlobalizovanomu sviti”. Kulʹtura Ukrayiny. 52: 112–119. URL: ihttps://ic.ac.kharkov.ua/nauk_rob/nauk_vid/rio_old_2017/ku/kultura52/14.pdf.
Bell, D. 1973. The Coming of Post-Industrial Society: A Venturein Social Forecasting. New York: Basic Books. 507 p.
Castells, M. 2011. “A network theory of power”. International j. of communication. Los Angeles (CA). 5: 773–787.
Habermas, J. 1981. Theorie des kommunikativen Handelns. In 2 Bde. Bd. 1: Handlungsrationalität und gesellschaftliche Rationalisierung. Bd. 2: Zur Kritik der funktionalistischen Vernunft. Frankfurt am Main: Suhrkamp. 1216 S.
Laswell, H. 1948. “The Structure and Function of Communication in Society”. The Communication of Ideas. 4: 37–51.
McQuail, D. 2010. Mass Communication Theory. 6th edition. London: SAGE. 632 p.
McLuhan, M. 1964. Understanding Media: The Extensions of Man. L.-N.Y.: McGraw Hill. 396 p.
