Людський капітал та етнічна суб’єктність українців у європейському просторі: виклики міграційної політики в умовах війни та євроінтеграції

Анотація

У статті досліджується трансформація етнічної суб’єктності та ідентичності українських вимушених мігрантів у країнах Європейського Союзу внаслідок повномасштабної війни. Проаналізовано перехід українського соціуму до стану «досягнутої ідентичності» та формування феномену «гібридної ідентичності», за якого інтеграція в європейський соціально-економічний простір поєднується зі збереженням політичної та культурної залученості в життя України. На основі концепції ліберального націоналізму та мультикультуралізму В. Кимлічки розмежовано процеси асиміляції та інклюзивної інтеграції. Через порівняльний аналіз міграційних політик Польщі й Німеччини виявлено інституційні ризики втрати українського людського капіталу (зокрема, через освітню асиміляцію та явище «brain waste»). Обґрунтовано необхідність концептуальної зміни державної міграційної політики: від неефективних спроб директивного повернення громадян до стратегії «циркуляції талантів», розвитку транснаціональних інституцій та інституціоналізації «цифрового громадянства» як передумов повоєнної відбудови та євроінтеграції України.