ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКОМОВНОГО ПЕРЕКЛАДУ ПОЕЗІЇ ЛІНИ КОСТЕНКО (НА МАТЕРІАЛІ ПЕРЕКЛАДУ ЗБІРКИ «І ЗНОВУ ПРОЛОГ» АЛОЇЗА ВОЛЬДАНА)
DOI:
https://doi.org/10.31861/gph2021.831-832.252-259Ключові слова:
поетичний переклад, сучасна українська поезія, еквівалент, лексико- стилістичні особливості, перекладацькі трансформаціїАнотація
Стаття присвячена аналізу німецькомовних перекладів поезій Ліни Костенко на матеріалі ліричної збірки «І знову пролог» у перекладі австрійського славіста та україніста Алоїза Вольдана
«Und wieder ein Prolog». Розглядаються теоретичні засади віршованого перекладу як окремого виду художнього перекладу та його жанрові специфічні риси, аналізуються особливості сучасної
української поезії та авторського стилю Ліни Костенко, що є основою для порівняння першотвору та його перекладу. Висвітлено основні труднощі, що виникли у перекладача при перекладі віршів, зображено шляхи їх подолання та здійснена якісна оцінка перекладу.
Лексико-стилістичний аналіз показав широке використання поетесою у своїх творах зображально-виражальних мовних засобів та власної афористики, а тому помітним у перекладах Алоїза Вольдана є уникання дослівного і переважання описового перекладу цих мовних засобів задля збереження задуму та відтворення ідейних мотивів. При перекладі лексичних повторів, які широко притаманні поетиці Ліни Костенко, перекладач звертався до заміни лексичних одиниць, графічних знаків, структури речень та перенесення повторів з одного рядка в інший, щоб зберегти емоційність та експресивність у ліричних віршах. На граматичному рівні перекладу прослідковується заміна граматичних конструкцій і частин мови, додавання нових частин мови, відсутніх в оригіналі. Причиною таких перетворень слугували розбіжності у граматично- структурній будові німецької й української мов, тому використані перекладацькі стратегії допомогли зберегти ритмомелодійний малюнок віршів. Окрему увагу приділено характеристиці національної специфіки поезій та перекладу її смислового еквіваленту, оскільки переклад, перш за все, є міжкультурною комунікацією, а перекладач в такому контексті постає міжкультурним посередником. Не зважаючи на представлені труднощі, Алоїзу Вольдану цілком вдалося передати тематичну спрямованість віршів та український колорит.