Постбіполярна структура міжнародної системи

Анотація

Випадковість та невизначеність процесів у сучасному монополярному світі позначена зростаючою ентропією його подальшого розвитку. Це ствердження ґрунтується на двох припущеннях. По-перше, відносні переваги у силовому потенціалі в умовах монополярності не трансформуються безпосереднє, як це відбувалося у попередніх історичних епохах, в домінування над іншими державами. По-друге, системні умови являють собою чинник, що обмежує свободу дії міжнародних акторів, залежно від балансу надбань та втрат, який супроводжує кожну конкретну дію держави на міжнародній арені. На відміну попередніх багатополярних та біполярних систем, сучасна монополярна система здійснює вельми слабкий системний вплив на домінуючу державу, так само як й на спільноту інших міжнародних акторів. Таким чином, поняття полярності міжнародної системи втратила на сьогодні свою релевантність. В сучасних умовах системні процеси, а не структурні характеристики системи, найкращим чином пояснюють динаміку процесів в міжнародній політиці, яка підкоряється глобальної тенденції до зростання ентропії. У підсумку, автор пропонує два можливих шляхів трансформації монополярності у більш збалансовану міжнародну систему: один є близький до класичної системи балансу сил в традиціях політичного реалізму; інший спрямований на відтворення балансу за допомогою зростаючої ентропії. Сучасний момент монополярності структури міжнародної системи може бути продовжений, якщо найбільш потужна держава сучасного світу, - Сполучені Штати Америки, - пристосується до умов постбіполярного світу та буде використовувати у власних інтересах політичний вплив чисельних недержавних міжнародних акторів, які, з часом, все більше і більше будуть відігравати провідну роль у формуванні політичного порядку денного світового глобального
процесу.