МАСКУЛІННІСТЬ У ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОМУ ТЕКСТІ: ПОНЯТТЯ, ІДЕНТИЧНІСТЬ, ОБРА
DOI:
https://doi.org/10.31861/gph2021.831-832.187-198Ключові слова:
гендер, ідентичність, маскулінність, образ, постмодернізм, поняття, стереотипАнотація
Стаття присвячена дослідженню виявів ознак маскулінності в постмодерністському тексті. Розглянуто теоретичні передумови зародження та розвитку маскулінних студій як відгалуження гендерології. Розкриті ключові параметри маскулінності як поняття, що втілює статеві, соціальні, культурні, національні, вікові складники; особливості чоловічої ідентичності як репрезентації самототожності; виявлено специфічні риси маскулінних образів у постмодерністських текстах різностильового спрямування. Маскулінність розглядається як об’єктивований вияв андроцентризму, який унаслідок постмодерністських трансформацій світогляду втрачає споконвічні позиції домінування у біполярному світі гендерної дихотомії й набуває таких рис, які формують новітній образ чоловіка у свідомості, суспільстві й тексті. У статті доводиться, що сучасному соціумові не притаманна гендерна поляризація, зараз спостерігається послаблення «гегемонічної маскулінності» й розмивання кордонів між чоловіками й жінками як суб’єктами суспільної взаємодії. З’являються такі новітні ознаки чоловічості, які руйнують стереотипи; маскулінність розпадається на множинність ідентичностей, які часто протиставляються всередині цієї гендерно-статевої групи. У статті розкрито, як такі персонажі омовлюються в тексті. Унаслідок реструктуризації суспільних стосунків та переоцінки цінностей персонажем прозового твору є не звичний образ батька, а
«розлучений тато», який дистанційовано виконує свої татівські функції. Як член подружжя, згадується «цивільний чоловік», «колишній чоловік», «коханець (приятель)». Проаналізовано мовні засоби на позначення вказаних маскулінних гендерних ідентичностей та відповідних текстових конструктів. Аналіз словникових дефініцій засвідчив кореляцію між системними значеннями маскулінних гендерних ідентичностей та їхньою контекстуальною семантикою. У статті підсумовано, що постмодерністська маскулінність більше не сприймається як біологічна даність, а є перформативною опцією особистісного вибору