Версії соціального конструктивізму та перспективи неоконструктивізму в теорії міжнародних відносин
DOI:
https://doi.org/10.31861/mediaforum.2023.12.65-83Ключові слова:
теорія міжнародних відносин, соціальний конструктивізм, неоконструктивізм, новий конструктивізм, реляціоналізм, теорія практик, акторно-мережева теоріяАнотація
Соціальний конструктивізм у теорії міжнародних відносин (ТМВ) є наймолодшою парадигмою, яка разом з неореалізмом та неолібералізмом входить в трійку найбільш популярних серед фахівців-міжнародників. Теоретичний напрямок пояснює глобальні трансформації та регіональні зрушення шляхом вивчення соціального конструювання міжнародної реальності. Ключовими поняттями в конструктивізмі є ідентичність, яка формує інтереси міжнародних акторів, та інтерсуб’єктивність у транскордонних стосунках. Конструктивізм у ТМВ розглядає норми як чинник, що конституює ролі та стандарти поведінки, які впливають на ідентичність та вибір дій учасників світового політичного процесу. Розуміння норм змінюється з часом, що обумовлює несталість міжнародних відносин. Втім, анархія у міжнародних відносинах для конструктивістів не є неминучою, натомість вона залежить від різних культур та практик.
Розглянуто основні варіанти класифікації соціального конструктивізму в ТМВ. Провідні оглядачі, як правило, розділяють конструктивістів на три умовні групи, окремо згадуючи Копенгагенську школу. Перша група, “неокласичний конструктивізм”, за Джоном Раггі, включала послідовників Дюркгейма та Вебера. Друга група, “постмодерністський конструктивізм”, мала коріння в ірраціоналізмі Ніцше та постструктуралізмі Фуко. Третя група, “натуралістичний конструктивізм”, не вважала за необхідне вибирати між «інсайдерським» і «зовнішнім» тлумаченнями соціальної дії й соціального порядку. Емануель Адлер визначав серед конструктивістів групи “неокласиків”, “лінгвістичних модерністів” і “прихильники компромісного синтезу”.
Розгалужившись у декілька напрямків, конструктивізм був дуже популярним в ТМВ у першій декаді ХХ століття, але за останнє десятиліття втратив значну частку прихильників у протистоянні з іншими теоріями за вплив у дисципліні, через що серед поборників розвитку науки про міжнародні відносини за рахунок її подальшої соціологізації активізувалися спроби його оновлення. Докладаються зусилля для розвитку соціального конструктивізму за рахунок введення в обіг ТМВ послідовного реляціоналізму, теорії практик та акторно-мережевої теорії, які намагається використовувати Девід Маккорт у книзі «Новий конструктивізм в теорії міжнародних відносин». Надію на новий конструктивізм в ТМВ його прихильники вбачають у появі дотичних до теорії практик низки конструктивістських емпіричних досліджень, серед яких найбільш помітними останнім часом стали книги Марка Реймонда, Марка Ширка та Айше Заракол, що працюють переважно в жанрі історичної соціології. Робота ентузіастів неоконструктивізму заслуговує на увагу фахівців ТМВ й подальшу стриману вимогливість громадськості, бо потребує усунення методологічної суперечливості та підкріплення серйозними емпіричними даними зі споріднених дисциплін.
Завантажити
Посилання
Anisimova, Ol’ha. 2018. «Sotsiolohiya u vyvchenni mizhnarodnykh vidnosyn». Mizhnarodni vidnosyny. Seriya «Ekonomichni nauky». (Spetsial’nyy vypusk) Mizhdystsyplinarni dyskusiyi: Materialy naukovo-teoretychnoho seminaru «Superechnosti strukturnoyi transformatsiyi ukrayins’koho suspil’stva v umovakh yevrointehratsiyi ta hlobalizatsiyi» 22 bereznya 2018 roku. Kyyiv: KNU. № 14: 72-75. http://journals.iir.kiev.ua/index.php/ec_n /article/view/3426/3100
Ishchenko, Ihor, ta Ol’ha Bashkeyeva. 2021. «Eksplanatsiyni mozhlyvosti teoriyi konstruktyvizmu v umovakh zrostannya neliniynosti svitovoyi systemy». Filosofiya ta politolohiya v konteksti suchasnoyi kul’tury. T. 13. № 2: 66-74.
Kashchuk, Myroslav. 2012. «Sotsial’nyy konstruktyvizm i vnesok sotsiolohiyi v teoriyu mizhnarodnykh vidnosyn». Nova paradyhma. 109: 130-138. https:// er.ucu.edu.ua/bitstream/handle/1/1516/Nova%20paradyhma-130-138.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Kuzyk, Petro. 2013. «Konstruktyvists’ka kontseptsiya A. Vendta: vid krytyky “mizhnarodnoyi anarkhiyi” do ideyi nevidvorotnosti svitovoyi derzhavy». Visnyk L’vivs’koho un-tu. Seriya: Mizhnarodni vidnosyny. Vyp. 32: 98–103.
Romanyuk, Nataliya, ta Yuliya Senyuk. 2015. «Osoblyvosti sotsialkonstruktyvists’koho pidkhodu u doslidzhenni mizhnarodnykh vidnosyn». Visnyk L’vivs’koho universytetu. Seriya mizhnarodni vidnosyny. Vyp. 37 (3): 108-114.
Starodub, Tetyana. 2012. «Osoblyvosti vykorystannya konstruktyvists’koyi metodolohichnoyi paradyhmy dlya doslidzhennya mizhnarodnoho rehionalizmu». Politychnyy menedzhment 55(4): 9–22.
Uhryn, Lesya. 2016. «Identychnist’ i bezpeka: problemy spivvidnoshennya v konteksti sotsial’noho konstruktyvizmu». Hileya : naukovyy visnyk: zb. naukovykh prats’. Vyp. 111: 329–333.
Charskykh, Ihor. 2022. «Inkorporovanyy meynstrymom: konstruktyvizm v teoriyi mizhnarodnykh vidnosyn». Mediaforum: analityka, prohnozy, informatsiynyy menedzhment: zb. nauk. prats’. Chernivtsi: Chernivets’kyy nats. un-t. Tom 11: 57-76.
Adler, Emanuel. 2002. “Constructivism in International Relations: Sources, Contributions and Debates”. Handbook of International Relations. Second Edition / Ed. by Walter Carlsnaes et al. L.A., L., N.Y., Singapore, Wash.: Sage. 95-118.
Balzacq, Thierry. 2011. “A Theory of Securitization: Origins, Core Assumptions, and Variants”. Securitization Theory: How Security Problems Emerge and Dissolve / Edited By T. Balzacq. London and New York: Routledge: 1-30.
Barnett, Michael. 2017. “Social Constructivism”. The Globalization of World Politics. Seventh Edition / Ed. by John Baylis et al. Oxford: Oxford University Press. 135-147.
Bourdieu, Pierre and Loïc J. D. Wacquant. 1992. An Invitation to Reflexive Sociology. Chicago: University of Chicago Press. 348 p.
Buzan, Barry et al. 1998. Security: A New Framework for Analysis. Boulder, Colo.: Lynne Rienner Pub.: viii+239 p.
Checkel, Jeffrey. 1998. “The Constructivist Turn in International Relations Theory”. International Security 50 (2): 324–48.
Eun, Yong-Soo. 2023. An Ontological Rethinking of Identity in International Studies. Basingstoke: Palgrave Macmillan. xi+87 p.
Fearon, James and Alexander Wendt. 2002. “Rationalism v. Constructivism: A Skeptical View”. Handbook of International Relations. Second Edition / Ed. by Walter Carlsnaes et al. L.A., L., N.Y., Singapore, Wash.: Sage. 52–72.
Flyvbjerg, Bent. 2001. Making Social Science Matter. Cambridge: Cambridge University Press. 216 p.
Horkheimer, Max. 1972. Critical Theory. N.Y. Continuum. 290 p.
Jackson, Patrick Thaddeus, and Daniel H. Nexon. 1999 “Relations before States: Substance, Process and the Study of World Politics.” European Journal of International Relations 5, no. 3: 291–332.
Jackson, Patrick Thaddeus, and Daniel H. Nexon. 2019. “Reclaiming the Social: Relationalism in Anglophone International Studies.” Cambridge Review of International Affairs 32, no. 5: 582–600.
Kubálková, Vendulka. 2019. “What constructivism?” Routledge Handbook of International Relations in the Middle East. Ed. by S. Ak-barzadeh. Milton Park, Abingdon, Oxon; New York, NY: Routledge, 23-45.
McCarthy, Thomas. 1978. The Critical Theory of Jürgen Habermas. Cambridge, Mass.: MIT Press. xiii + 466 p.
McCourt, David. 2016. “Practice Theory and Relationalism as the New Constructivism,” International Studies Quarterly 60 (3): 475-485.
McCourt, David. 2022. The New Constructivism in International Relations Theory. Bristol: Bristol University Press. x+224 p.
Raymond, Mark. 2019. Social Practices of Rule-Making in World Politics. Oxford: Oxford University Press. 288 p.
RJISSF. 2023. Roundtable 14-13 on McCourt, The New Constructivism in International Relations Theory. February 17, 2023.
p. https://issforum. org/to/jrt14-13
Ruggie, John. 1998. Constructing The World Polity: Essays On International Institutionalisation. London and New York: Routledge; Taylor & Francis e-Library, 2003. xiii+312 p.
Shirk, Mark. 2022. Making War on the World. How Transnational Violence Reshapes Global Order. New York: Columbia University Press: 256 p.
Wendt, Alexander. 1999. Social Theory of International Politics. Cambridge: Cambridge University Press. xv+429 p.
Zarakol, Ayşe. 2017. “TRIPping Constructivism.” PS: Political Science & Politics. January 2017. https://www.cambridge.org/core/journals/ps-political-science-and-politics/article/abs/tripping-constructivism/16946A23BE237B39 212BA350E4311AEB
Zarakol, Ayşe. 2022. Before the West: The Rise and Fall of Eastern World Orders. Cambridge: Cambridge University Press: 300 p.
Zarakol, Ayşe.2011. After Defeat: How the East Learned to Live with the West. Cambridge: Cambridge University Press: 312 p.
