СПРИЙНЯТТЯ ПЕРЕКЛАДАЧА В РОЗУМІННІ ТЕКСТІВ

Анотація

оль перекладача у відтворенні літературних текстів часто недооцінюють, хоча саме вона має вирішальне значення для трансформації суті оригінального твору в новому мовному та культурному контексті. Автор статті заглиблюється у складну сферу перекладаць­кого сприйняття, підкреслюючи ключову позицію перекладача як не просто провідника, але й співавтора у відтворенні вихідного тексту мовою перекладу. Ця співпраця вимагає глибокого розуміння як вихідної, так і цільової культури, а також нюансів мови та мовних засобів.

Центральне місце в цій дискусії посідає поняття явність перекладача – концепція, висвітлена в фундаментальній праці з теорії перекладу Лоуренса Венуті. У той час, як прихильники традиційних поглядів часто виступають за неявність перекладача, ця стаття ставить під сумнів таку точку зору, аргументуючи необхідність визнання творчої активності перекладача та його явності в перекладеному тексті.

Аналіз перекладів таких знакових творів, як «Тарас Бульба» Миколи Гоголя та «Гаррі Поттер» Джоан Роулінг, а також власний досвід автора у виборі та перекладі текстів дає змогу отримати чітке уявлення про складнощі перекладацького процесу. На прикладі цих різноманітних творів, а також поезії Ліни Костенко, роману Юрія

 Андруховича «Перверзія» та «Конотопської відьми» Григорія Квітки-Основ’яненка, у статті простежується складна взаємодія між особистими відчуттями перекладача та вимогами тексту.

Висуваючи на перший план роль перекладача як співтворця, ця стаття пропонує переосмислити процес перекладу, визнаючи його не просто актом мовного перетворення, а динамічним і творчим процесом, в якому беруть участь унікальні відчуття та художнє бачення перекладача. У такий спосіб вона проливає світло на трансформаційну силу перекладу у зближенні культур і збагаченні літератур.