Lapis lazuli. Genesis and overview of the largest deposits
DOI:
https://doi.org/10.31861/Keywords:
lazurite,, contact metamorphism,, skarning,, Natural History Museum.Abstract
Abstract: This article presents general information on lazurite, a unique silicate mineral that has maintained its status as one of the most valued gem-and-ornamental stones for millennia. The genesis of the mineral, primarily associated with the processes of contact metamorphism (skarn formation) of carbonate rocks under the influence of granitoid intrusions, is described. The study characterizes the geological conditions of formation and the specifics of the world's largest and most famous deposits. Particular attention is paid to the characterization of lazurite samples originating from reference localities: Sar-e-Sang (Afghanistan, Hindu Kush spurs) – the historical source of the "highest grade" with ultramarine coloration; Lyadzhvardarinskoe (Tajikistan, Pamir) – high-altitude deposits with a characteristic spotted structure; the Baikal region (RF) – samples with intense inclusions of pyrite and calcite; and Ovalle (Republic of Chile) – deposits yielding stones of lighter shades with a high content of gray impurities. Afghanistan is a classic region for the extraction of the world's highest-quality lazurite. The mineral lazurite is represented by various genetic and commercial grades of lazurite-bearing metamorphic rocks formed as a result of the contact metasomatism of carbonate strata. The Baikal lazurite-bearing province is characterized by the development of lazurite within Archean metamorphic complexes. Unlike its Afghan counterparts, Baikal lazurite more frequently occurs as disseminated inclusions within marbles. The Lyadzhvardara deposit (Pamir) is one of the most famous in Central Asia. Pamir lazurite is genetically linked to the processes of high-temperature metasomatism of Precambrian marbles. Chilean deposits are localized in the high-altitude Andes. In scientific literature, Chilean lazurite is known for its high calcite content and a characteristic grayish tint, resulting from the specific metasomatic processes unique to the region. The work is based on an analysis of literary and cartographic sources, as well as archival and exhibition materials of the Geological and Geographical Department of the Natural History Museum of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University. The research of lazurite as a gem and ornamental stone, as well as an object of museum and educational collections, holds significant scientific, cultural, and educational value.
References
1. Білецький, В. С., & Гайко, Г. І. (2006). Хронологія гірництва в країнах світу. Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», УКЦентр. [Biletskyi, V. S., & Haiko, H. I. (2006). Khronolohiia hirnytstva v krainakh svitu. Donetske viddilennia NTSh, «Redaktsiia hirnychoi entsyklopedii», UKTsentr.]
2. Білецький, В. С., Суярко, В. Г., & Іщенко, Л. В. (2018). Мінералого-петрографічний словник. Книга 1. Мінералогічний словник. [Biletskyi, V. S., Suiarko, V. H., & Ishchenko, L. V. (2018). Mineraloho-petrohrafichnyi slovnyk. Knyha 1. Mineralohichnyi slovnyk.]
3. Білецький, В. С., Омельченко, В. Г., & Горванко, Г. Д. (Укл.). (2016). Мінералогічний словник. Східний видавничий дім. [Biletskyi, V. S., Omelchenko, V. H., & Horvanko, H. D. (Ukl.). (2016). Mineralohichnyi slovnyk. Skhidnyi vydavnychyi dim.]
4. Бочевар, Р. (2011). Особливості розповсюдження та типоморфізм сульфідів скарнових родовищ. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія, (53), 17–21.[ Bochevar, R. (2011). Osoblyvosti rozpovsiudzhennia ta typomorfizm sulfidiv skarnovykh rodovyshch. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Heolohiia, (53), 17–21.]
5. Годзінська, І., & Ткебучава, І. (2021). Унікальні колекції Природничого музею Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Екологічний вісник, 4(128), 16–20. [Hodzinska, I., & Tkebuchava, I. (2021). Unikalni kolektsii Pryrodnychoho muzeiu Chernivetskoho natsionalnoho universytetu imeni Yuriia Fedkovycha. Ekolohichnyi visnyk, 4(128), 16–20.]
6. Ляхов, Ю. В. (2011). Геологія корисних копалин (ч. 1. Рудогенез). ЛНУ імені Івана Франка. [Liakhov, Yu. V. (2011). Heolohiia korysnykh kopalyn (ch. 1. Rudohenez). LNU imeni Ivana Franka.]
7. Непша, О. В., & Прохорова, Л. А. (2019). Словник-довідник до вивчення назв мінералів і гірських порід. Колор Принт. [Nepsha, O. V., & Prokhorova, L. A. (2019). Slovnyk-dovidnyk do vyvchennia nazv mineraliv i hirskykh porid. Kolor Prynt.]
8. Прокопець, В. В., Шоєва, Т. В., & Юшицина, Я. О. (2016). Каменесамоцвітні вузли Паміру (Таджикистан). Записки Українського мінералогічного товариства, (13), 98–102. [Prokopets, V. V., Shoieva, T. V., & Yushytsyna, Ya. O. (2016). Kamenesamotsvitni vuzly Pamiru (Tadzhykystan). Zapysky Ukrainskoho mineralohichnoho tovarystva, (13), 98–102.]
9. Сурова, В. М., Горобчишин, О. В., Сергієнко, І. А., Грущинська, О. В., Ляшок, В. І., & Кічняєв, А. М. (2022). Лазурит, його імітації та синтетичні аналоги на ювелірному ринку України. Коштовне та декоративне каміння, (3), 15–21. [Surova, V. M., Horobchyshyn, O. V., Serhiienko, I. A., Hrushchynska, O. V., Liashok, V. I., & Kichniaiev, A. M. (2022). Lazuryt, yoho imitatsii ta syntetychni analohy na yuvelirnomu rynku Ukrainy. Koshtovne ta dekoratyvne kaminnia, (3), 15–21.]
10. Шевченко, С. В. (2021). Родовища природного каміння. НТУ «Дніпровська політехніка». [Shevchenko, S. V. (2021). Rodovyshcha pryrodnoho kaminnia. NTU «Dniprovska politekhnika».]
11. Aleksandrov, S. M., & Senin, V. G. (2006). Genesis and composition of lazurite in magnesian skarns. Geochemistry International, 44(10), 976–988.
12. Claudio, S. E. C. C. A. R. O. N. I., & Michael, J. U. N. G. (2022). The provenance of Lapis Lazuli, the written sources, and its distribution as pigment in the wall paintings of Central Asia and the Middle East. Acta Via Serica, 7(2), 89–108.
13. Desio, A. (Ed.). (1975). Geology of Central Badakhshan and surrounding countries (Vol. III). E. J. Brill.
14. Frison, G., & Brun, G. (2016). Lapis lazuli, azure, ultramarine “blue” and the colour term “azure” up to the 13th century. Journal of the International Colour Association, (16), 41–55.
15. Herrmann, G. (1966). The source, distribution, history and use of Lapis Lazuli in western Asia from the earliest times to the end of the Seleucid era (Doctoral dissertation, University of Oxford).
16. Kurella, A., & Strauss, I. (1983). Lapislazuli und natürliches Ultramarin. Maltechnik-Restauro.
17. Roy, A. (Ed.). (1993). Artists' pigments: A handbook of their history and characteristics (Vol. 2). Oxford University Press.
18. Kievlenko, E. Ya. (Ed. Soregaroli, A.). (2003). Geology of Gems. Ocean Pictures Ltd.
19. Ralph, J., Von Bargen, D., Martynov, P., Zhang, J., Que, X., Prabhu, A., Morrison, S. M., Li, W., Chen, W., & Ma, X. (2025). Mindat.org: An open-access mineralogy database to accelerate data-intensive geological research. American Mineralogist, 110(6), 833–844.
20. Vovchenko, R. (2002). ПОХОДЖЕННЯ І ФОРМУВАННЯ МІНЕРАЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ. Мінералогічний збірник, (52). [Vovchenko, R. (2002). Pokhodzhennia i formuvannia mineralohichnoi terminolohii. Mineralohichnyi zbirnyk, (52).]
21. Woodside, R. M., & Moore, T. P. (2014). Famous mineral localities: The Sar-e-Sang lapis mines, Kuran Wa Munjan district, Badakhshan Province, Afghanistan. The Mineralogical Record, 45(3), 280–336.
22. Yurgenson, G. A., & Sukharev, B. P. (1985). Localization of lapis lazuli bodies of Badakhshan and their mineral zonation. International Geology Review, 27(2), 230–237.
23. Науково-технічний центр «Лазурит». (n.d.). Лазурит натуральний пігмент. (Джерело)
24. Getty Images. (2025). Шахта Лапіслазулі в Андах Чилі.(Джерело)
25. Mapme.club. (2023). 5000 років на піку моди: найдавніше в світі родовище лазуриту. (Джерело)
26. Mindat.org. (n.d.). Долина Кокча, Бадахшан, Афганістан. (Джерело)
27. Mindat.org. (n.d.). Лазурит. (Джерело)
28. Mindat.org. (n.d.). Ляджвардарське родовище (Ляджвардара; Ляйвардара; Луаджвардара), Бадом-Дара, Таджикистан. (Джерело)
29. Mindat.org. (n.d.). Родовище лазуриту поблизу Овальє, Чилі. (Джерело)
30. Mindat.org. (n.d.). Схема розміщення родовищ лазуриту у Прибайкаллі. (Джерело)
31. Лавка «Сороки». (2020). Небесно-синій лазурит та всі його відтінки. (Джерело)
