Екологічно-географічні аспекти дослідження урбанізаційних процесів

Анотація

Розкрито еколого-географічний вимір урбанізаційних процесів як поєднання демографічної та просторової трансформації землекористування та модифікації функціонування природних компонентів у межах міських систем і їхніх приміських зон. Метою є обґрунтування підходів, які забезпечують порівнюваність оцінок урбанізації у просторі та часі й водночас дають змогу інтерпретувати екологічні наслідки розширення забудови, зміни зеленого покриву, теплового режиму та якості повітря. Теоретичну основу становить розуміння міста як антропогенно-трансформованої екосистеми з вираженою просторовою неоднорідністю та специфічними потоками енергії і речовини, що вимагає інтеграції соціально-статистичних і геопросторових даних. Методично запропоновано поєднувати гармонізовану класифікацію ступеня урбанізації та підхід функціональних міських ареалів із використанням дистанційного зондування Землі й ГІС-аналізу. Дані Landsat є доцільними для відтворюваних оцінок температури поверхні та виявлення зон перегріву, тоді як Sentinel-2 забезпечує деталізацію структури рослинності та зелених насаджень у межах міста. Результати інтерпретуються через систему узагальнених показників, що пов’язують інтенсивність забудови й ефективність землекористування з екосистемними послугами зелених зон, тепловими ризиками під час екстремальної спеки та параметрами якості атмосферного повітря відповідно до сучасних орієнтирів охорони здоров’я. Обговорення підкреслює управлінську значущість еколого-географічної діагностики для просторового планування, кліматичної адаптації та зниження антропогенного навантаження, а також її сумісність із міжнародними рамками сталого розвитку і національними вимогами екологічної та містобудівної політики