ІМПЛІЦИТНИЙ ЗМІСТ ПОЛІТИЧНИХ ДИСКУРСІВ КАМАЛИ ХАРРІС ТА ДЖО БАЙДЕНА
DOI:
https://doi.org/10.31861/gph2024.850-851.139-146Ключові слова:
комунікативні імплікатури, максима якості, максима кількості, максима релеватності, максима манери, імпліцитна інформація, дискурс реагування, Байден, Харріс, Принцип КоопераціїАнотація
Мовлення учасників будь-якого дискурсу, а особливо політичного, містить як експліцитні, так і імпліцитні смисли. Політичний дискурс вирізняється своєю неоднозначністю, тому правильне тлумачення посилів, висловлених політиками – імплікатур («what is left unsaid») – часто є складним завданням, що вимагає встановлення неписаних комунікативних правил, згідно з якими мовець повинен уникати як надмірної лаконічності, так і зайвої багатослівності. Водночас політики використовують імплікатури як стратегію впливу на електорат, свідомо вдаючись до неоднозначності у своїх промовах. Однак така стратегія не завжди приносить бажаний результат, оскільки реакції дискурсу, зокрема медіа та політичних кіл, можуть спотворювати первісний зміст сказаного. Це визначає актуальність аналізу імпліцитної інформації, виведеної з політичних дискурсів Джо Байдена та Камали Харріс на різних етапах їхніх кар’єр. У рамках дослідження було розглянуто цитати з політичних промов, виступів та інтерв’ю цих політиків, а також публіцистику видань The New York Times, The Washington Post, The Econmist Times та інших провідних американських видань з 1987 по 2024 роки.
Теоретичним фундаментом для практичного втілення обраної сфери дослідження стала теорія імплікатур англійського філософа Герберта Пола Грайса, який, окрім того, визначив принципи ефективного спілкування у межах так званого Принципу Кооперації. Гармонійний синтез максим Принципу Кооперації з імпліцитними смислами є необхідним для досягнення порозуміння між адресантом та адресатом, що особливо актуально для політичного дискурсу.
У результаті дослідження, на основі теорії імплікатур Герберта Пола Грайса проаналізовано порушення максим Принципу Кооперації у політичних дискурсах Джо Байдена та Камали Харріс. Виявлено, що такі порушення, втілені у стилістичних прийомах (евфемізми, метафори, алюзії, натяки тощо), породжують імпліцитні значення, які впливають на сприйняття аудиторії. У рамках дослідження було продемонстровано, як сформульована Гербертом Полом Грайсом теорія імплікатур застосовується у реальних умовах політичної комунікації на основі контексту, фонового знання, історичного бекграунду, що сприяє розвитку дискурс-аналізу, прагматики та політичної лінгвістики, а також потенційно знаходить практичне втілення у сфері медіа-аналітики, критичного мислення й риторики.
Завантажити
Посилання
Batsevych F.S. Basics of Communicative Linguistics. Kyiv: Akademiya, 2004. 342 p.
C-SPAN. (n.d.). Bork hearing [Video]. C-SPAN. https://www.c-span.org/video/?c4517022/bork-hearing
Grice, H. P.. Logic and Conversation. Harvard University Press, 1989. 40 p.
Hnatiuk, L. Pragmatic and Functionally-Communicative Features of the Implicature of Irony. Linguistic Studies, 2011. 137 p.
Lakoff G. Hedges. A Study in Meaning Criteria and the Logic of Fuzzy Concepts. Chicago: Papers from the Eight Regional Meeting of the Chicago Linguistic Society, 1972. 227 p.
New York Times. (2022, May 5). Biden’s abortion stance: A turning point in U.S. politics. The New York Times. https://www.nytimes.com/2022/05/05/us/politics/biden-abortion.html
SFGate. (2022, April 23). Justice for Officer Espinoza, peace for the city. SFGate. https://www.sfgate.com/opinion/openforum/article/justice-for-officer-espinoza-peace-for-the-city-2789147.php