КОМПЛІМЕНТ ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Анотація

Метою статті є аналіз мовленнєвого акту компліменту як невід’ємної складової успішного міжособистісного спілкування на основі принципів та максим мовленнєвої комунікації Г. П. Грайса, Р. Лакофф, Дж. Ліча та в  контексті теорії ввічливості П. Браун і С. Левінсона, а також дослідження компліменту як вияву конвенційної, етикетної ввічливості. Вивчення цього аспекту висловлень компліментів здійснено в межах лінгвопрагматичного підходу методом суцільної вибірки, прийомом інтент-аналізу та методом кількісного підрахунку. У статті показано, як саме відбувається реалізація компліменту в площині принципів мовленнєвої комунікації та як відмежовуємо щирі компліменти від іронічних. Відтак вважаємо, що висловлювання іронічних компліментів порушує принципи та максими мовленнєвої комунікації, адже руйнує комунікативну рівновагу та гармонійне спілкування між співрозмовниками. У пропонованій роботі розглядаємо насамперед щирі компліменти, які не зараховуємо до Face Threatening Acts згідно з класифікацією П. Браун і С. Левінсона. Дотримуємося думки, що іронічні компліменти      тільки формально,                завдяки           лексемам        позитивної     оцінки нагадують комплімент, насправді ж метою мовця є образити співрозмовника. Головним маркером щирості вважаємо смисл, сконструйований мовною свідомістю комунікантів у дискурсі та реалізований через комплімент з метою показати позитивне, доброзичливе ставлення до співрозмовника, виразити позитивну емоційну оцінку, засвідчити добрі наміри та дотриматися принципу кооперації з метою збереження свого обличчя та обличчя свого партнера. Розрізняємо також етикетні компліменти, що є елементом конвенційної стратегії          ввічливості,               фатичної         комунікації,   зумовлені       певними  соціокультурними нормами та правилами етикету, вони є клішованими, ритуальними, малоінформативними, відтак не передбачають щирості мовця. У результаті аналізу фактичного матеріалу встановлено, що такі компліменти не притаманні драматичним творам XVIII–XX століття.