БІОМАРКЕРИ ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ У APIS MELLIFERA ЗА РІЗНИХ ВУГЛЕВОДНИХ ДІЄТ

Abstract

Стійкість до стресових факторів та загальний рівень здоров’я колоній Apіs mellifera  залежить від дії багатьох факторів, зокрема,  нутрієнтного складу кормової бази бджіл. Кількість та якість компонентів їжі є стресовими факторами, які можуть викликати оксидативний стрес в організмі бджіл. Метою нашої роботи є оцінка впливу дієт, різних за вуглеводним складом, на розвиток оксидативного стресу у медоносних бджіл. Здійснено оцінку впливу різних вуглеводних дієт (I – 60 % мед, II – 30% сахароза, III – 60% сахароза, IV – 30% глюкоза, V – 30% фруктоза, VI – 30% глюкоза + 30% фруктоза (1:1)) на стан антиоксидантної системи у чотирьох-семи-денних робочих бджіл в лабораторних умовах. Визначення біохімічних маркерів здійснювали через 24 та 96 годин утримання бджіл на дієтах. Встановлено, що компонентний склад дієти впливає на об’єм спожитої бджолами їжі, рівень ПОЛ та активність САТ. Споживання бджолами моноцукрів впродовж 24 годин викликало тагмоспецифічну відповідь організму комах в залежності від виду гексоз. Найменший рівень ТБКАП виявлено в голові бджіл, які споживали фруктозну дієту, а в черевці – у комах, що споживали глюкозну дієту, порівняно з бджолами всіх інших дослідних груп. Показано, що на рівень ТБКАП впливає не концентрація вуглеводів, яку бджоли здатні регулювати зміною кількості спожитої їжі, а хімічний склад вуглеводів у дієті. Активність каталази була вищою у голові бджіл, що споживали фруктозу, ніж у бджіл,  що споживали глюкозу. Встановлена пролонгована зміна активності каталази, яка залежала від структури та концентрації вуглеводів. Оцінка рівня оксидативного стресу у бджіл на різних вуглеводних дієтах за допомогою запропонованих маркерів показало, що глюкоза є найменшим нутрієнтним стресовим фактором, порівняно з фруктозою та сахарозою.