ВИДИ РОДИНИ ЗОЗУЛИНЦЕВІ (ORCHIDACEAE JUSS.) У НАЦІОНАЛЬНОМУ ПРИРОДНОМУ ПАРКУ «ВИЖНИЦЬКИЙ»: ПОШИРЕННЯ, ЦЕНОТИЧНА ПРИУРОЧЕНІСТЬ
DOI:
https://doi.org/10.31861/biosystems2018.02.198Ключові слова:
зозулинцеві, поширення, ценотична та біотопічна приуроченість, НПП «Вижницький»Анотація
Висвітлюються відомості стосовно поширення 23 видів родини Orchidaceae на території національного природного парку (НПП) «Вижницький». Для кожного виду наведено інформацію про природоохоронний статус і наукове значення, складено кадастр і схематичну карту місцезнаходжень, встановлено ценотичну та біотопічну приуроченість. При підготовці кадастру використано матеріали фондів чотирьох Гербаріїв (CHER, KW, LE, LW), літературні та неопубліковані відомості. Кадастр містить понад понад 50 локалітетів зозулинцевих, що досліджені протягом 1952-2018 років. Карти, виконані сітковим методом (квадрат 1х1 км) у середовищі програми MapInfo, відображають особливості поширення видів та ступінь вивченості території парку. На території НПП «Вижницький» популяції зозулинцевих є складовою угруповань 7 союзів, 6 порядків, 5 класів рослинності та 5 типів оселищ з Резолюції 4 Бернської конвенції: E1.71 : Nardus stricta swards; E2.2 : Low and medium altitude hay meadows; E3.4 : Moist or wet eutrophic and mesotrophic grassland; G1.4115 : Eastern Carpathian Alnus glutinosa swamp woods; G1.6 : Fagus woodland. У парку зозулинцеві перебувають у межах ареалу і вирізняються загальноукраїнською цінністю, оскільки занесені до «Червоної книги України» (2009). Таксономічно репрезентативними на рівні роду є 5 видів (Listera ovata, Neotinea ustulata, Neottia nidus-avis, Pseudorchis albida, Traunsteinera globosa), а 18 – на рівні виду. На території парку 11 видів достовірно відомі з 1–5 місцезнаходжень, 9 – з 6–20, 3 види – з 21–100 локалітетів. Місцезростання популяцій 12 видів займають площу до 5 га, 5 – від 5 до 50 га, 6 – від 51 до 500 га. В досліджених ценозах 10 видів зозулинцевих трапляється дуже рідко (un), 13 – рідко (sol). Щодо практичного використання рослин людиною, то 22 види не збираються, або використовуються лише плоди, а у 1 виду (Anacamptis morio) викопується підземна частина, що впливає на здатність до розмноження. Созологічна оцінка, детальна характеристика хорологічної, ценотичної та біотопічної приуроченості зозулинцевих і підготовлені карти поширення слугуватимуть засобом проведення моніторингу динаміки популяцій та пошуку їхніх потенційних оселищ у недосліджених ділянках парку.
Посилання
Budzhak VV, Chorney II, Tokaryuk AI. Do vvchennya bioriznomanittya natsionalnoho pryrodnoho parku «Vyzhnytskyi» metodom sitkovoho kartuvannya. Rehionalni aspekty florystychnykh i faunistychnykh doslidzhen: materialy Druhoi mizhnar. nauk.-prakt. konf. (24–25 kvitnya 2015 r., smt Putyla, Chernivetska obl., Ukraina). Nauk. red. IV Skilskyi, AV Yuzyk. Chernivtsi: Druk Art. 2015: 37–40.
Zayets ZS, Solodkova TI, Stoyko SM, Botanichni rezervaty i pam’yatky pryrody Chernivetskoi oblasti. Okhorona pryrody Ukrainskykh Karpat ta prylehlykh terytoriy. Kyiv: Naukova Dumka. 1980: 220–252.
Zapovidni perlyny Bukovyny: atlas-dovidnyk. nauk. red. Chorney II., Korzhyk VP., Skilskyi IV, Bilokon MV, Avram MM Chernivtsi: Druk Art. 2017: 1-256.
Kovalchuk HI, Chorney II. Sudynni roslyny derzhavnoho landshaftnoho zakaznyka «Stebnyk». Zb. nauk. prats po vyvchennyu flory ta fauny Chernivetskoi oblasti. Chernivtsi. 1994: 7–25.
Chorney II, Budzhak VV, Yakushenko DM ta in. (pid red. prof. V. A. Solomakhy.) Natsionalnyi pryrodnyi park «Vyzhnytskyi». Roslynnyi svit. Kyiv: Fitosotsiotsentr. 2005: 1-248.
Onyshchenko VA. Oselyshcha Ukrainy za klasyfikatsiyeyu EUNIS. Kyiv: Fitosotsiotsentr. 2016: 1-56.
Sychak NM. Dopovnennya do flory sudynnykh roslyn NPP «Vyzhnytskyi», Chernivetska oblast. Nauk. visn. Chernivetskoho universytetu. Biolohiya (Biolohichni systemy). 2015; 7(2): 244– 248.
Chervona knyha Ukrainy. Roslynnyi svit. za red. Ya. P. Didukha. K.: Hlobalkonsaltynh, 2009: 1-912.
Сhorney II, Budzhak VV, Tokaryuk AI. Storinkamy Chervonoi knyhy Ukrainy (roslynnyi svit). Chernivetska oblast. Chernivtsi: DrukArt. 2010: 1-452.
Chorney II, Budzhak VV, Tokaryuk AI, Nykyrsa TD. Rid Epipactis Zinn. (Orchidaceae) u flori Bukovyny – khorolohichna kharakterystyka. Nauk. visn. Chernivetskoho universytetu. Chernivtsi: Ruta. 2001; 126 (Biolohiya): 180–192.
Chorney II, Budzhak VV, Tokaryuk AI, Nykyrsa TD. Rid Orchis L. (Orchidaceae Juss.) u flori Bukovyny – khorolohichna kharakterystyka. Nauk. visn. Chernivetskoho universytetu. Chernivtsi: Ruta. 2002; 145 (Biolohiya): 229–238.
Chorney II, Budzhak VV, Tokaryuk AI, Nykyrsa TD Rid Cephalanthera Rich. (Orchidaceae) u flori Bukovyny – khorolohichna kharakterystyka. Naukovi osnovy zberezhennya biotychnoi riznomanitnosti. Lviv: LihaPres. 2003a; 4: 111–119.
Chorney II, Budzhak VV, Tokaryuk AI, Nykyrsa TD. Rid Platanthera Rich. (Orchidaceae) u flori Bukovyny – khorolohichna kharakterystyka. Nauk. visn. Chernivetskoho universytetu. Chernivtsi: Ruta. 2003b; 169 (Biolohiya): 183–193.
Chorney II, Tokaryuk AI, Budzhak VV. NPP Vyzhnytskyi. Fitoriznomanittya zapovidnykiv i natsionalnykh pryrodnykh parkiv Ukrainy. Ch. 2. Natsionalni pryrodni parky. Kolektyv avtoriv pid red. V. A. Onyshchenka i T. L. Andriyenko. Kyiv: Fitosotsiotsentr; 2012: 93–104.
Chorney II, Tokaryuk AI, Nykyrsa TD. Hnizdivka zvychayna Neottia nidus-avis (L.) Rich. (Orchidaceae Juss.). Zelena Bukovyna. 2005; 1–2: 58–65.
Shelyah-Sosonko YuR, Dydukh YaP, Molchanov EF. Hosudarstvennyi zapovednyk «Mys Martyan». Kyiv: Naukova Dumka. 1985: 1-255.
Atlas Florae Europaeae: Distribution of vascular plants in Europe. Jalas EdJ, Suominen J. On the basis of team-work of European botanist. 1. Pteriodophyta (Psilotaceae to Azollaceae). Helsinki. 1972: 1-121.
