СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ФІЛОГЕНІЮ ТА СИСТЕМАТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ РОДУ MUSCARI MILLER (ASPARAGACEAE JUSS.)
DOI:
https://doi.org/10.31861/biosystems2020.02.312Ключові слова:
Muscari, систематичне положення, таксономія, філогенезАнотація
Незважаючи на численні дослідження, питання систематичного та філогенетичного положення Muscari -
цінного декоративного та медоносного роду квіткових рослин, залишаються дискусійними. У зв’язку з цим
метою роботи було здійснити критичний аналіз основних літературних джерел із систематики та філогенії
роду Muscari і уточнити його таксономічний статус. У статті наведено короткий огляд основних публікацій
присвячених філогенії та таксономії роду. Висвітлено питання систематичного положення Muscari в ранніх
філогенетичних системах, таксономічних системах XX ст. та сучасних системах, розроблених на основі молекулярних даних. У новітніх філогенетичних системах розроблених «Групою філогенії покритонасінних» (APG
III, APG IV) на основі аналізу послідовностей ДНК рід Muscari розглядається у складі підродини Scilloideae,
родини Asparagaceae s.l., порядку Asparagales, клади Monocots. Філогенетичні зв’язки в середині роду складні
та дискусійні. Загалом існують дві основні концепції розподілу Muscari на підроди. Перша розроблена F. Speta в
1999 р. на основі молекулярних досліджень trnL-F ділянки хлоропластної ДНК. В ній рід розглядають в широкому сенсі (s.l.), виділяючи в його складі 4-ри підроди: Muscari, Leopoldia, Muscarimia та Pseudomuscari. Друга,
більш сучасна теорія, була розроблена R. Govaerts і представлена в «World Checklist of selected plant families».
Згідно з нею Muscari розділений на 3-ри окремі роди: Muscari s.str. (=Muscarimia, Botryanthus), Leopoldia та
Pseudomuscari. На підставі аналізу палеоботанічних даних коротко наведено історію поширення роду Muscari
у попередніх геологічних епохах. Встановлено, що предкові форми сучасних представників роду виникли приблизно 3,29 млн. р. т. у Середземномор’ї, звідки розселились у інші частини світу. Найближчими філогенетичними
родичами Muscari є роди Scilla та Bellevalia. Високою спорідненістю також характеризуються Chouardia та
Nectaroscilla. Для уточнення систематичного положення та філогенетичних зав’язків в серединні роду Muscari
доцільно було б провести комплексні дослідження з урахуванням морфологічних, біогеографічних, молекулярних
та інших особливостей критичних таксонів
Посилання
Boichuk S. V. Poshyrennia Muscari botryoides (Asparagaceae) v Ukraini. Biolohichni Systemy. 2019; 11 (1): 81–86. doi.org/10.31861/biosystems2019.01.081
Mosiakin S. L., Buiun L. I. Suchasni pohliady na filoheniiu ta polozhennia rodyny Orchidaceae Juss. u systemi odnodolnykh roslyn. Introduktsiia roslyn. 2006; 2: 3–14 (in Ukrainian).
Andriienko T. L., Perehrym M. M. Ofitsiini pereliky rehionalno ridkisnykh roslyn administratyvnykh terytorii Ukrainy (dovidkove vydannia). Kyiv: Alterpres; 2012. (in Ukrainian).
Takhtadzhian A. Sistema Magnoliofitov. Leningrad: Nauka; 1987. (in Russian).
Lozyna-Lozynskaia A. S. Muscari. Flora SSSR. vol. IV. Leningrad: AN SSSR; 1935. (in Russian).
Shynder O. І., Kozyr Ye. V. Novi mistseznakhodzhennia ridkisnykh vydiv flory Pivdennoprydniprovskoi vysochyny v dolyni r. Neteky ta stan yikhnikh populiatsii. Ukr. Bot. J. 2010; 67(5): 704–711. (in Ukrainian).
Adanson M. Familles Des Plantes. Paris: Vincent; 1763: 640.
Ali SS, Yu Y, Pfosser M, Wetschnig W. Inferences of biogeographical histories within subfamily Hyacinthoideae using S-DIVA and Bayesian binary MCMC analysis implemented in RASP (Reconstruct Ancestral State in Phylogenies). Ann Bot. 2012;109(1):95-107. doi:10.1093/aob/mcr274
Ascherson P., Graebner P. Synopsis Der Mitteleuropäischen Flora. Leipzig: Engelmann; 1907, vol. 3: 934.
Baker J. Monograph on the Liliaceae. London: Linnean Society; 1871: 436.
Bentham G., Hooker J. Genera Plantarum Ad Exemplaria Imprimis in Herberiis Kewensibus Servata Definita. Londini: A. Black; 1883, vol. 3: 1258.
Boissier R. Flora Orientalis, Sive Enumeratio Plantarum in Oriente a Graecia Et Aegypto Ad Indiae Fines Hucusque Observatarum. Basileae: H. Georg; 1867:868.
Chase MW, Reveal JL, Fay MF. A subfamilial classification for the expanded asparagalean families Amaryllidaceae, Asparagaceae and Xanthorrhoeaceae. Bot J Linn Soc. 2009; 161(2): 132-136. doi:10.1111/j.1095-8339.2009.00999.x
Clusius C. Rariorump lantarum historia. Antwerpiae: Ex officina Plantiniana Apud Ioannem Moretum; 1601.
Cronquist A. An Integrated System Of Classification Of Flowering Plants. New York: Columbia University Press; 1981.
Dahlgren R., Clifford H., Yeo P. The Families of The Monocotyledons: Stuktur, Evolution, And Taxonomy. Berlin: Springer; 1985.
Demirci S, Özhatay N, Koçyiğit M. Muscari erdalii (Asparagaceae, Scilloideae), a new species from Southern Turkey. Phytotaxa. 2013; 154(1): 38. doi:10.11646/phytotaxa.154.1.2
Dizkirici A., Yigit O., Pinar M., Eroglu H. Molecular phylogeny of Muscari (Asparagaceae) inferred from cpDNA sequences. Biologia. 2018; 74(3): 205–214. doi: 10.2478/s11756-018-00164-0
Endlicher S. Genera Plantarum Secundum Ordines Naturales. Vindobonae: Beck; 1836.
Engler A. Syllabus Der Pflanzenfamilien. Berlin: Borntraeger; 1903, vol. 3: 233.
Eroğlu H, Pinar SM, Fidan M. Muscari sabihapinari sp. nov. (Asparagaceae) from Anatolia, Turkey. Nord J Bot. 2019;37(11):njb.02514. doi:10.1111/njb.02514
Davis P. H., Stuart D. C. Muscari. Flora Europaea. vol. 5. Cambridge: Cambridge University; 1968.
Garbari F., Greuter W. On the Taxonomy and Typification of Muscari Miller (Liliaceae) and Allied Genera, and on the Typification of Generic Names. Taxon. 1970; 19(3): 329–335. doi: 10.2307/1219056
Govaerts R. World checklist of Asparagaceae. Royal Botanic Gardens, Kew, Available at: http://apps.kew.org/wcsp/ (accessed 11 January 2015).
H. Huber. Die Samenmerkmale und Verwandtschaftsverhältnisse der Liliifloren. Mitt. Bot. Staatssamml. 1969; 8: 219–538.
Herbich F. Flora Der Bucovina. Leipzig: F. Volckmar; 1859.
Jafari A., Maassoumi A., Bemani M. A Biosystematical Investigation on Muscari species in Iran. Asian J Plant Sci. 2008; 7(2): 228–232. doi:10.3923/ajps.2008.228.232
Jussieu A. Genera Plantarum, Secundum Ordines Naturales Disposita, Juxta Methodum In Horto Regio Parisiensi Exaratam, Anno M. DCC. LXXIV. Parisiis: Apud viduam Herissant, typographum; 1789.
Karlen Th. Karyotypes and chromosome numbers of five species of Muscari (Liliaceae). Willdenowia. 1984; 14: 313–320.
Kunth C. Enumeratio Plantarum Omnium Hucusque Cognitarum: Secundum Familias Naturales Disposita Adjectis Characteribus, Differentiis Et Synonymis. Stutgardiae, Germany: Cottae; 1843, vol. 4: 752.
Lindley J. The Vegetable Kingdom. London: Bradbury & Evans; 1846.
Linnaei С. Species Plantarum. Holmiae: Impensis Laurentii Salvii; 1754.
Lotsy J. Vorträge Über Botanische Stammesgeschichte. Jena: G. Fischer; 1911, vol. 3.
Mathew B. Splitting the Liliaceae. The Plantsman. 1989; 11(2): 89–105.
