ВИКОРИСТАННЯ МОЛОЧНОКИСЛИХ БАКТЕРІЙ ЯК ПРОБІОТИКІВ У СКЛАДІ ЖИВОГО КОРМУ

Abstract

Втрати в умовах інтенсивної аквакультури можуть бути пов’язані із розвитком бактеріальних та вірусних інфекційних захворювань гідробіонтів. Для корекції стану дисбіозу у риб як лікувально-профілактичні засоби використовують пробіотики. Пошук та апробація нових пробіотичних культур, можливість їх сумісного культивування, отримання на їх основі комбінованих профілактичних та терапевтичних засобів, біоінкапсуляція їх в прісноводний зоопланктон дозволить підвищити резистентність та реактивність організму риб на різних етапах онтогенезу. Молочнокислі бактерії давно та успішно застосовуються у якості пробіотиків для корекції мікрофлори організму людини та сільськогосподарських тварин, оскільки вони характеризуються відсутністю вірулентних властивостей, широким спектром антагоністичної активності (розвиток колонізаційної резистентності слизових оболонок та покривів через утворення коротколанцюових жирних кислот, бактеріоцинів, літичних ферментів, антибіотикоподібних сполук, зниження рН). Окрім того, для молочнокислих бактерій притаманні швидкий ріст і розмноження у середовищах широкого діапазону рН, інтенсивна реактивація біомаси, стимуляція розвитку індигенної мікрофлори та пригнічення розвитку патогенної та умовно-патогенної мікрофлори. Дана робота присвячена арактеристиці нових пробіотичних мікроорганізмів та можливості їх введення у зоопланктнон з метою подальшого використання як харчового субстрату для риб в умовах аквакультури. У роботі проведено аналіз адгезивних властивостей пробіотичних культур, визначено їх чутливість до природних інігібіторів та антибіотиків основних груп, оцінено ефективність біоінкапсуляції моно- та полікомпонентних засобів на основі пробіотичних бактерій в організм прісноводних дрібних ракоподібних. Встановлено, що найвища адгезивна активність характерна для культури, що за окремими морфолого-культуральними та фізіолого-біохімічними властивостями віднесена нами до біфідобактерій. Чутливість до природних інгібіторів (шлункового соку, солей жовчних кислот) та антибіотичних засобів варіювала у широких межах. Біонкапсуляція моно- та комбінованих пробіотиків в організм дафній призвела до підвищення їх виживаності, збільшення індивідуальної довжини особин та не виявляла значного впливу на співвідношення основних нутрієнтів (білків та ліпідів) при характеристиці хімічного складу біомаси дрібних ракоподібних.