NEOTINEA USTULATA (L.) R.M. BATEMAN, PRIDGEON ET M.W. CHASE (ORCHIDACEAE JUSS.) ЯК ОБ’ЄКТ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
DOI:
https://doi.org/10.31861/biosystems2025.01.154Ключові слова:
Neotinea ustulata, модельний вид, навчально-дослідницька діяльність студентівАнотація
Висвітлено етапи організації навчально-дослідницької діяльності студентів під час літньої навчальної практики з ботаніки в с. Долішній Шепіт Вижницького району з використанням Neotinea ustulata (L.) R.M. Bateman, Pridgeon et M.W. Chase. як одного з модельних видів. Методологія такої діяльності включає пошук інформації щодо поширення обраного виду на основі опрацювання матеріалів фондів гербарію Чернівецького національного університету (CHER); здійснення геоботанічних описів та встановлення біотопічної приуроченості угруповань, проведення популяційних досліджень. Виконання цих завдань переслідує набуття студентами практичних навичок у галузі ботаніки, опанування методик фітоценотичних та популяційних досліджень, а також закріплює і поглиблює отримані ними теоретичні знання з морфології та систематики вищих рослин, мотивує до провадження природоохоронної діяльності.
Для території Шурдинського середньогір’я зазначено 9 місцезнаходжень N. ustulata (CHER), проте сучасними знахідками підтверджено лише два локалітети (біобаза «Шепіт» та гора Фрунтя). Найбільшою за площею є популяція на схилах г. Фрунтя, чисельність якої за роки спостережень коливалася від 24 до 39 особин, переважно генеративних. Нами відмічено тенденцію до зменшення площі цієї популяції через антропогенний вплив і сильватизацію угруповань за її участю. Популяція на території біобази «Шепіт» малочисельна, представлена також здебільшого генеративними особинами і займає малу площу. Багатовидові мезофільні лучні угруповання за участю N. ustulata за «Національним каталогом біотопів України» (2018) репрезентують біотоп Т2.3.1 Рівнинні та низькогірні сінокісні луки, який відповідає оселищу з Додатку І Оселищної Директиви: 6510 Низинні сінокісні луки (Alopecurus pratensis, Sanguisorba officinalis) / Lowland hay meadows (Alopecurus pratensis, Sanguisorba officinalis) та оселищу з Резолюції 4 Бернської конвенції – E2.2: Рівнинні та низькогірні сінокісні луки (Low and medium altitude hay meadows).
Дослідження фітоценотичних та популяційних особливостей рослин, занесених до Червоної книги України, сприяють формуванню у студентів цілісного уявлення про важливість охорони рідкісних видів та середовищ їх існування, розвитку професійних компетентностей у галузі біології та екології, а також підвищенню їхньої мотивації до наукової діяльності та збереження біорізноманіття. Розглянуті лучні комплекси потребують запровадження активних заходів охорони (регламентоване випасання, регулярне скошування, прорідження деревно-чагарникової рослинності), а популяції N. ustulata – подальших моніторингових досліджень.
Посилання
1. Dmytrash-Vatseba, I. I. (2016). Conservation state of populations of rare plant species in highly transformed meadow steppes of Southern Opillya. Visnyk of Dnipropetrovsk University. Biology, ecology, 24(2), 353–358. https://doi.org/10.15421/011646 [in Ukrainian].
2. Zlobin, Yu. A., Skliar, V. H., Klymenko H. O. (2013). Populiatsii ridkisnykh vydiv roslyn: teoretychni osnovy i metodyka vyvchennia: monohrafiia. Sumy: Universytetska knyha, 1–439. [in Ukrainian].
3. Korzhyk, V., Chorney, I., Tokariuk, A., Skilskiy, I. (2024). Physical and geographical zoning of Chernivtsi region Scientific Herald of Chernivtsi University. Geography, 847, 55–72. https://doi.org/10.31861/geo.2024.847.55-72 [in Ukrainian].
4. Kuzemko, A. A., Didukh, Ya. P., Onyshchenko, V. A., Sheffer, J. (Eds.) (2018). National Habitat Catalogue of Ukraine. Kyiv, FOP Klymenko Yu.Ya., 1–442. [in Ukrainian].
5. Loya, V. (2011). Orchids of Transcarpathia through the prism of IUCN conservation categories. Scientific Bull. of Uzhgorod University. Biology, 30, 21–24. https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/5383 [in Ukrainian].
6. Panchuk, O. S., Davydenko, I. V. (2019). Znakhidky roslyn Chervonoi knyhy v riznykh oblastiakh Ukrainy. Znakhidky roslyn i hrybiv Chervonoi knyhy ta Bernskoi konventsii (Rezoliutsiia 6). Seriia: «Conservation Biology in Ukraine». Kyiv–Chernivtsi: Druk Art, 1 (11), 306–311. [in Ukrainian].
7. Perelik vydiv roslyn ta hrybiv, shcho zanosyatsya do Chervonoi knyhy Ukrainy (roslynnyi svit). (2021). https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2023/05/vklyuchennya-858-05.03.2021.pdf [in Ukrainian].
8. Protopopova, V. V., Chorney, I. I. (2009). Neotinea ustulata (L.) R.M. Bateman, Pridgeon et M.W. Chase. Red Data Book of Ukraine. Vegetable Kingdom. Ed by Ya. P. Didukh. Kyiv: Hlobalkonsaltynh. 195. [in Ukrainian].
9. Tokaryuk, A. I., Litvinenko, S. H., Volutsa, O. D. (2024). Phytodiversity of the territory of the Chernivtsi National University «Shepit» biobase as an object of students’ cognitive activity. Scientific Herald of Chernivtsi University. Biology (Biological Systems), 16 (1), 150–159. https://doi.org/10.31861/biosystems2024.01.150 [in Ukrainian].
10. Chorney, I. I., Budzhak, V. V., Tokaryuk, A. I., Nykyrsa T. D. (2022). Rid Orchis L. (Orchidaceae Juss.) u flori Bukovyny – khorolohichna kharakterystyka. Scientific Herald of Chernivtsi University. Biology, 144, 229–238. [in Ukrainian].
11. Hegedüšová Vantarová, K. & Škodová I. (2014). Rastlinné spoločenstvá Slovenska 5. Travinno-bylinná vegetácia [Plant communities of Slovakia 5. Grassland vegetation]. Bratislava: Veda, 1–581. [In Slovak].
12. Mosyakin, S., Fedoronchuk, M. (1999). Vascular plants of Ukraine. A nomenclatural checklist. Kiev, 1–346.
13. Rasmussen, Hanne N. (1995). Terrestrial orchids from seed to mycotrophic plant. Cambridge University Press, Cambridge, 221–222.
14. Tali, K., Foley, M.J.Y., Kull, T. (2004). Orchis ustulata L. Journal of Ecology, 232 (92), 174–184. https://besjournals.onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1111/j.1365-2745.2004.00858.x
15. Zajac, M., Ujházy, K., Škodová, I., Kuzemko, A., Borsukevych, L., Danylyuk, K., Duchoň, M., Figura, T., Kish, R., Smatanová, J., Turis, P., Turisová, I., Uhliarová, E., Janišová, M. (2016). Classification of semi-natural mesic grasslands in the Ukrainian Carpathians and adjacent area. Phytocoenologia, 46 (3), 257–293.
